Дихальні вправи для дітей: навіщо дмухати на свічку

Коротка відповідь: кожен звук мови вимовляється на видиху. Якщо дитина видихає коротко, слабко або повітря йде в щоки чи ніс, звуки Р, С, Ш виходять нечіткими, а кінець фрази вона ковтає. Дихальні вправи вчать робити довгий, рівний і спрямований видих. Достатньо 3–5 хвилин на день, кожну вправу 3–5 разів. Самі по собі вони звук не ставлять — вони готують ґрунт, на якому логопед його ставить.

На діагностиці логопед дає дитині папірець і просить на нього подмухати. Мама дивиться і питає: «А що з ним робити?» Інша мама, почувши висновок, уточнює: «Неправильне дихання, так?» — а за хвилину: «А виправляється?»

Питання чесні. Вправа виглядає як забавка: дитина дме на ватку, а ви прийшли через те, що її не розуміють у садку. Нижче — як одне пов'язане з другим і що можна робити вдома без покупок.

Звідки звук бере силу

Голос і звуки — це повітря, яке видихає дитина. Губи, язик і зуби лише надають цьому повітрю форму. Тому від видиху залежить багато:

• Звук Р — язик дрижить тільки тоді, коли під нього йде сильний вузький струмінь. Слабкий видих — і замість Р виходить Л або нічого.
• С, З, Ш, Ж — це довгий рівний потік через вузьку щілину. Якщо повітря «розтікається» в щоки, звук стає шепелявим.
• Фраза — дитина з коротким видихом говорить уривками, добирає повітря посеред слова, а кінець речення звучить тихо чи зникає.

Логопед на діагностиці може сказати так, як в одній із розмов: «Дихання в нього іде в щоки, а не з ротика». Це не діагноз, а опис того, куди дівається повітря, яке мало стати звуком.

Як помітити, що з диханням щось не так

Подивіться на дитину кілька днів — без тестів, у звичайному житті:

• говорить і посеред фрази зупиняється, щоб вдихнути;
• кінець речення каже тихіше або ковтає закінчення;
• коли дме на свічку, надуває щоки або повітря йде через ніс;
• не може задути свічку з відстані 20–30 сантиметрів у 5–6 років;
• рот майже весь час відкритий, вночі хропе.

Остання ознака — не до логопеда, а спершу до ЛОР-лікаря. Постійно відкритий рот може означати, що носом дихати важко, наприклад через збільшені аденоїди. Дихальні вправи тут не допоможуть, поки не розібралися з причиною. Детальніше — у статті аденоїди і мовлення.

Чому одного дмухання мало

Частина логопедів і батьків скептично ставиться до «дмухання на ватку» — і вони мають рацію в одному: вправа, відірвана від мовлення, мовлення не змінює. Дитина може за місяць навчитися забивати ватку у ворота, а говорити так само.

Тому вправи будують сходинками: від дмухання — до довгого звуку, від звуку — до складу, слова і фрази на одному видиху.

6 вправ без покупок

Знадобиться те, що є вдома: вата, папір, склянка, трубочка.

1. Футбол ваткою. Скачайте з вати кульку, з двох олівців зробіть ворота. Дитина дме так, щоб кулька докотилася до воріт, не злетівши зі столу. Вчить довгого і плавного видиху, а не одного різкого «пф».

2. Метелик на нитці. Той самий папірець, що й на діагностиці. Виріжте метелика чи сніжинку, прив'яжіть на нитку і тримайте перед обличчям дитини. Завдання — щоб метелик «летів» якомога довше. Ось і відповідь на «а що з ним робити»: вчитися тримати видих, а не просто дмухнути раз.

3. Буря в склянці. Склянка, на третину води, трубочка. Спершу — тихі бульбашки, потім — «буря». Дитина бачить, як сила видиху змінює результат, і вчиться нею керувати.

4. Свічка, яку не можна задути. Тільки з дорослим поруч. Спершу задути з відстані. Потім — складніше: дмухати так, щоб полум'я нахилилося, але не згасло. Це вже не сила, а керування видихом, саме те, що потрібно для С і Ш.

5. Довгий звук. Дитина тягне «ф-ф-ф», «с-с-с» чи «а-а-а», поки сиплеться пісочний годинник або поки ви рахуєте. Тут дмухання вперше стає звуком.

6. Фраза росте. На одному видиху: «Мама». «Мама миє». «Мама миє раму». «Мама миє раму вранці». Хто довше втримає фразу без вдиху посередині? Це вже мовлення, а не вправа.

Як робити, щоб не нашкодити

• Вдих носом, видих ротом. Плечі під час вдиху не піднімаються.
• Щоки не надуваються. Якщо надуваються — злегка притримайте їх пальцями.
• 3–5 повторів поспіль, не більше. Від довгого дмухання паморочиться голова. Уся вправа — 3–5 хвилин.
• Не силою. Червоне обличчя і напружена шия означають, що дитина «тисне», а не дме.
• Повітряні кульки — не для малих. Надувати їх важко навіть дорослим, а шматочок лопнутої кульки дитина може вдихнути.

Якщо дитина заїкається, дихальні вправи «на силу» без плану логопеда краще не робити: там робота з диханням інша, спокійна, разом із темпом. Про це — у статті дитина заїкається: що робити.

Що буде, якщо робити лише вдома

Чесно: якщо звуки в дитини вже на місці, а мовлення просто тихе й уривчасте, буває, що вже за кілька тижнів щоденних вправ дитина довше тримає фразу, — але в кожної дитини по-своєму, і обіцяти строки за статтею ніхто не може. Якщо ж звука Р чи Ш немає зовсім або він вимовляється «не тим місцем», свічка його не поставить. Положення язика ставить логопед, а дихання — лише частина цієї роботи, разом з вправами для язика. Як це відбувається з Р — у статті як поставити звук Р.

Для дітей, які ще майже не говорять, дмухання — це перший рівень з багатьох. Повний порядок — у статті вправи на запуск мовлення.

Як ми можемо допомогти

На онлайн-діагностиці за 95 грн логопед подивиться, як дитина дихає, коли говорить, і скаже прямо: чи справа в диханні, у положенні язика чи в іншому. Ви отримаєте висновок простими словами і 2–3 вправи саме для вашої дитини — щоб папірець на нитці мав мету, а не був «просто погратися».