Як навчити дитину читати: з чого почати і чого не робити

Коротка відповідь: починати треба не з букв, а зі звуків. Спершу дитина вчиться чути, з якого звука починається слово і скільки звуків у слові «кіт», і тільки потім бачить букви. Букви називайте так, як вони звучать у слові: «м», а не «ем», «р», а не «ер». Інакше з «ем» і «а» у дитини виходить «ема», а не «ма», і склад не складається. Далі йдуть прості склади (ма, мо, му), короткі слова і 10–15 хвилин на день. І одне застереження: якщо дитина не вимовляє якийсь звук, читання цього не виправить. Вона читатиме так само, як говорить.

Мами на діагностиках розповідають схожі історії: купили абетку, вивчили всі букви, дитина їх знає і впізнає, а читати не виходить. І починають думати, що з дитиною щось не так. Найчастіше причина простіша, і з неї почнемо.

Чому «ем» і «а» не складаються в «ма»

Коли ми вчимо дитину букв, ми зазвичай називаємо їх так, як нас учили в дитинстві, за абеткою: «бе», «ве», «ем», «ер». Дитина слухняно запам'ятовує. А потім бачить поруч «м» і «а» і робить рівно те, чого її навчили: з'єднує «ем» і «а». Виходить «ема», і дитина сама не розуміє, чому мама каже, що неправильно.

Для читання буква — це знак звука, а не його ім'я. У слові «мама» немає ніякого «ем», там є звук [м]. Тому в школі букви вводять саме звуками, і вдома варто робити так само.

Якщо дитина вже вивчила назви букв, нічого страшного. Просто кілька тижнів, показуючи букву, кажіть її звук: «це [м], як на початку слова "мама"». Назви поступово відійдуть.

Крок перший: звуки без жодної букви

Читання стоїть на вмінні чути окремі звуки в слові. Логопеди називають це фонематичним слухом, а в житті це виглядає так: дитина може сказати, що «сир» починається на [с], а «кіт» закінчується на [т]. Поки цього немає, букви нема на що «чіпляти».

Ігри на цей етап не потребують ні книжок, ні карток:

• «Я бачу щось на [ммм]». Шукаєте в кімнаті предмети, які починаються з названого звука.
• Плескаємо склади. «Ма-ши-на» — три оплески. «Кіт» — один.
• Відгадай слово. Ви кажете слово по звуках, повільно: «к-і-т», а дитина збирає його докупи. Це і є майбутнє читання, тільки на слух.
• Що зникло? «Скажи "кіт" без [к]». Виходить «іт». Дітям смішно, а навичка тренується.

Якщо після кількох тижнів таких ігор п'ятирічна чи шестирічна дитина так і не чує перший звук у слові «мама», варто показати її логопеду до того, як сідати за букви.

Від звука до складу: вчимо «тягнути»

Коли дитина впевнено грає в звуки, додаємо букви. Порядок, який працює у більшості дітей:

1. 3–4 букви за раз. Почніть з голосних а, о, у і приголосного «м»: його можна тягнути скільки завгодно.
2. Тягнемо, а не зупиняємося. Не «м… а» з паузою, а «мммм-а», ніби з гірки з'їжджаємо. Пауза між звуками і є те, що ламає склад.
3. Відкриті склади: ма, мо, му, потім ла, но, су.
4. Слова з двох складів: ма-ма, му-ха, ли-са. Одразу питайте: «Хто це?» Прочитати й зрозуміти мають іти разом.
5. Закриті склади й короткі слова: ам, ум, дім, сир.
6. Короткі речення з уже знайомих слів.

Це орієнтири для дітей, які займаються 10–15 хвилин щодня. Хтось іде швидше, хтось повільніше, і для 5–6 років обидва варіанти нормальні.

Чого не робити

• Не вчити весь алфавіт по порядку. Для читання порядок букв нічого не дає, а 33 назви за раз забивають пам'ять тим, що заважає.
• Не вчити картки з цілими словами. Дитина запам'ятовує, як виглядає слово «мама», але нове слово прочитати не може: вона не вміє його скласти.
• Не підганяти. Коли склад ще не автоматичний, швидкість змушує вгадувати. Одна мама розповідала: донька хоче читати швидше і від цього починає плутати склади. Детальніше, чому гонитва за словами на хвилину шкодить, — у статті про норму техніки читання в 1 класі.
• Не робити з читання іспит. Якщо кожне заняття закінчується сльозами, дитина вивчить одне: читання — це погано.
• Не поспішати в 3–4 роки. У цьому віці важливіше, щоб дитина говорила реченнями. Навчання грамоти в першому класі починається з нуля, і для вступу до першого класу державної чи комунальної школи вміти читати не обов'язково.

Чи виправить читання вимову

Це одне з найчастіших питань, які ми чуємо на діагностиках: чи не може читання по складах виправити вимову?

Ні, не може. Дитина читає вголос тим самим язиком, яким говорить. Якщо звука [р] у неї немає, вона скаже «либа» і прочитає «либа». Буква на сторінці не навчить язик нового руху, для цього звук ставлять окремо.

А іноді буває гірше. Батьки нерідко описують це так: дитина не вимовляє деяких звуків, тому й чує їх неправильно, і пише з помилками, і читати їй не подобається. Якщо дитина замінює звуки в мовленні і на слух теж їх не розрізняє, вона понесе цю плутанину в читання і письмо. Тому буває, що логопед радить не починати програму читання, поки не з'являться звуки. Це не «відкласти навчання», а навпаки, прибрати те, через що читання потім буксуватиме.

Коли показати дитину фахівцю

Домашніх занять може бути недостатньо, якщо:

1. У 5,5–6 років після кількох тижнів ігор дитина не чує, з якого звука починається слово.
2. Після 2–3 місяців щоденних занять вона не може злити дві букви в склад.
3. Плутає схожі звуки не лише в читанні, а й на слух: б-п, д-т, с-ш.
4. Не вимовляє кілька звуків, а до школи рік або менше.
5. Читає, але не розуміє прочитаного, хоча те саме на слух розуміє добре.

Пункти 3 і 5 у першокласника вже можуть бути ранніми ознаками дислексії. Діагноз за такими ознаками вдома не ставлять, але й чекати третього класу не варто.

На онлайн-діагностиці за 95 грн логопед перевіряє саме механізм: чи чує дитина звуки, які звуки вона вимовляє, як зливає склади. Після неї ви знатимете, чи дитині просто потрібна практика, чи спершу варто попрацювати над звуками, і що з цим робити. Зокрема й те, коли допомога від нас не потрібна.

І про провину, яку мами так часто беруть на себе. Якщо ви вчили букви за абеткою, ви робили те, що робили з вами і з більшістю батьків. Змінити підхід можна будь-якого дня, і дитина переучується швидше, ніж здається.