Казкотерапія для дітей: казку має розповідати дитина

Коротка відповідь: казкотерапія — це метод, коли через казку дитині допомагають упоратися з почуттями: страхом, тривогою, новою ситуацією. Як окремий метод ним працюють психологи. Для мовлення казка корисна тоді, коли говорить дитина: договорює слова, відповідає на питання, розповідає за героя, змінює кінець. Якщо казку тільки читає мама, а дитина мовчки слухає, словник росте, але говорити вона від цього не починає. Звуки казка не ставить і логопеда не замінює.

Типова картина: мама читає щовечора, по дві-три казки, бо «читати треба». Дитина слухає, просить ще, знає «Колобка» напам'ять. А попросиш розповісти — «не знаю» і біжить гратися. Мама робить усе правильно, і все одно говорить у цій історії тільки вона.

Що таке казкотерапія насправді

Слово звучить як щось складне, але за ним прості речі. Казку читають, потім обговорюють: чого боявся герой, що йому допомогло. Малюють героя. Розігрують з ляльками. Вигадують свою казку, де герой схожий на дитину і проходить те, що проходить вона: новий садочок, переїзд, народження братика.

У психолога головна мета — почуття. Дитина, якій важко сказати «я боюся», може сказати, що боїться зайченя. А для мовлення важлива інша частина того самого: щоб у казці дитина говорила. Саме це в домашньому читанні найчастіше й випадає.

Сходинки: від «тягнуть-потягнуть» до своєї казки

Розповідати казку дитина вчиться поступово. Ось що зазвичай виходить у різному віці. Це орієнтири, а не норматив: кілька місяців різниці — нормально.

Якщо ваша дитина на якійсь сходинці застрягла, не треба перестрибувати. Почніть з тієї, де вона справляється легко, і крок за кроком переходьте вище.

5 ігор із казкою вдома

Для кожної гри вистачає 10 хвилин і казки, яку дитина вже знає. Нова казка для гри не підходить: дитина ще зайнята тим, щоб зрозуміти сюжет, і на розповідь сил не лишається.

1. Казка з паузою (2–4 роки). Читаєте знайому казку і зупиняєтеся перед словом, яке дитина знає: «Тягнуть-потягнуть, а витягти…» — і чекаєте. Не 1 секунду, а 3–5. Спершу вона договорить одне слово, потім цілу фразу. Найкраще працюють казки з повторами: «Ріпка», «Колобок», «Рукавичка».

2. Казка з помилками (4–6 років). Розповідаєте неправильно: «Покотився Колобок і зустрів… слона». Дитина виправляє: «Ні! Зайчика!» Це смішно, і щоб виправити, їй доводиться говорити самій. Помилки можна робити все сміливішими: «І сказав Колобок: я хочу спати».

3. Говорю за героя (3–7 років). Дві шкарпетки, очі з ґудзиків або фломастером, коробка замість сцени. Ви за вовка, дитина за козенят. Дітям, які соромляться говорити, часто легше говорити від імені ляльки, ніж від себе. Якщо ваша дитина вдома говорить, а в садочку мовчить, лялька буває першим містком. Але силою цей місток не будують: про таке мовчання — у статті про мутизм у дітей.

4. Інший кінець (5–7 років). «А якби Колобок не сів лисиці на носа? Що було б далі?» Тут дитина вперше будує розповідь сама, без готового тексту. Перші відповіді будуть короткі: «Він утік». Допоможіть питанням: «А куди? А кого там зустрів?»

5. Казка за трьома картинками (5–7 років). Намалюйте разом три картинки: початок, середина, кінець. Криво, паличками і кружечками — це підказка, а не мистецтво. Нехай дитина розповість за ними. Це той самий прийом, з якого починають учити переказу в школі: докладно про нього — у статті «Дитина не може переказати текст», а як робити такі картинки для віршів — у статті про мнемотаблиці.

Одне правило на всі ігри: не виправляйте кожне слово. Дитина сказала «Колобок покотився по доріжці і зустріл зайчика» — повторіть правильно своїми словами («Так, зустрів зайчика!») і грайте далі. Виправлення через раз швидко відбивають бажання розповідати.

Яку казку брати

Для гри підходить не будь-яка казка. Ось що працює краще:

• Коротка і з повторами для 2–4 років: «Ріпка», «Колобок», «Рукавичка», «Коза-дереза». Повтор дитина запам'ятовує першим і першим договорює.
• З двома-трьома героями для 4–5 років: менше імен — легше втримати, хто що сказав.
• Та сама казка тиждень поспіль. Дорослим набридає, дітям ні. Кожного разу дитина знає більше і може розповісти більшу частину сама.
• Книжка з великими картинками без тексту на сторінці — найкраща опора: дитина «читає» картинки і розповідає своїми словами.

Мультфільм казку не замінить: там говорять герої, а дитина дивиться. Для мовлення це той самий варіант «мама читає — дитина слухає», тільки ще пасивніший.

Чого казкотерапія не зробить

Казка — хороший привід для розмови. Але від неї часто чекають більшого, ніж вона може дати.

• Звуків не поставить. Якщо дитина каже «либа» замість «риба», від казок Р не з'явиться. Звук ставлять окремо, вправами, з логопедом. Казка знадобиться пізніше, коли звук уже є і його треба перенести в розмову.
• Затримку мовлення не наздожене. Якщо в 3 роки дитина говорить окремими словами, казки — частина щоденного спілкування, але не план. Ігри, з яких починають запуск мовлення, — у статті «Як розговорити дитину».
• Сильні страхи не прибере. Казка про зайченя, яке боїться темряви, — м'який спосіб поговорити про страх. Але якщо дитина тижнями погано спить, плаче щоранку перед садочком, з'явилися запинки чи тики, це привід звернутися до дитячого психолога, а не шукати нову казку.

Коли казок уже недостатньо

Буває, що мама грає, читає, розігрує, а дитина все одно мовчить або говорить так, що її розуміє тільки мама. Варто перевірити мовлення, якщо:

• у 3 роки дитина говорить окремими словами і не будує фраз;
• у 4–5 років не може переказати знайому казку навіть за картинками і з вашими підказками;
• у 5–6 років багато звуків вимовляє нечітко, і чужі люди її не розуміють;
• розповідає окремими словами без «а потім», «тому що», «але».

Якщо не певні, чи це ще норма, на онлайн-діагностиці за 95 грн логопед перевірить розуміння, словник, звуки і зв'язну розповідь та скаже прямо: вистачить домашніх ігор чи потрібні заняття. Якщо вистачить, так і скажемо. Як ми працюємо з дітьми, які говорять мало або пізно, — на сторінці про запуск мовлення.